«Forever journeys on golden avenues…I drift in your eyes since I love you»…
Навіть не знаю, чи це текст з пісні, чи я сама це заспівала. Щось всередині, щось хвилююче – те що хочеться пам’ятати,ці миті повного щастя,коли все навкруги немає значення, лиш світло жовтих вогнів за вікном,що пролітають повз тебе, чи це я пролітаю повз них. Здається, що вже ніколи в житті не забути ці хвлинини\години\дні, що саме тут і зараз ти – це ти, такий справжній і легкий, майже прозорий і все так правильно відчуваєш. Почуття скасовують всі твої надії та сподівання, котрі, можливо ще вчора, були частиною тебе, але то було вчора, у заторі на Південний, вчора багато справ та обов’язків, а сьогодні все інакше. Сьогодні з одного боку Середземне море, а з іншого Альпи і я зізнаюсь в любові до свого життя.
Зараз так просто писати, як ніколи, хіба що тоді, на Андріївському. Безкінечно любі мені пісні та ці феєрверки у мені самі записують олівцем щось схоже вірші, чи просто думки, що лунають на задвірках моєї душі, дарують свободу, свободу почуттів, емоцій, слів… Здається, ще зовсім трохи і все в мені, як у переповненій бульбашками пляшці шампанського, вибухне і не важливо,що далі.
Через декілька хвилин я вже буду у місті розваг та творчості, де люди о дванадцятій ранку все ще читають газети і нікуди не поспішають. Але вже майже ніч і місто заворожує вогнями, посмішками і найпрекраснішою набережною у Європі, яку мені довелось бачити. В повітрі відчувається радість і ще щось від свята. Шарудіння морських хвиль разом з вітром щось шепочуть мені,не знаю що,але все записую,можливо потім, пізніше, я зрозумію.
Важливо не забувати все, що відчуваєш, і те, що робить тебе щасливим, і те, що ламає, знущається з тебе. Все це мудрість і шлях до розуміння себе, свого серця. Життя дає всі можливості бути щасливим і навіть більше. В цьому і є його сенс.